воскресенье, 26 января 2014 г.

Гримайло Ігор Генадійович

 Гримайло Ігор Генадійович - 2-й пілот Ан-2 і Л-410, 3-й клас
Ігор Генадійович
2-й пілот Гримайло І. та технік складу паливних матеріалів В'ячеслав біля літака

вторник, 21 января 2014 г.

Гладковський Олег Васильович

 Гладковський Олег Васильович - КПС Ан-2, 2-й клас
Ургенч, 1972 р.
Гладковский Олег разом з дітьми Наталкою та Олексієм. Чернігів, 1988 р.

Галич Валерій Іванович

 Галич Валерій Іванович
Курсант Сасівського училища. 1985 р.







 
Будівля аеропорту Шестовиця. 1990 р.
АХР. За хвилину літак злетить.1995 р.
 В кабіні літака. АХР, Чернігівська область. 1996 р.
АХР. Заправка літака паливом. Чернігівська область Ніжинський район, 1996 р.
 Переліт на АХР.  25.10.1998 р.
АХР. Заправка літака паливом Городнянський р-н Чернігівська обл. 
1998 р.

АХР. Заправка літака. 1998 р.
 

***

 Голуб Петро Миколаєвич
Голуб Петро Миколаєвич - КПС Ан-2, 2-й клас
Командир екіпажу Петро Голуб та 2-й пілот Микола Козлов
Голубєв Сергій Вікторович - другий пілот Ан-2, 3-й клас
Гужавін Олександр Володимирович - 2-й пілот, 3-й клас

суббота, 18 января 2014 г.

***

Варченко Микола Леонтійович - КЛ, 2-й клас
Командир літака М. Варченко перед польотом
1961 р.
 Величко Генадій Іванович - КПС Ан-2, ЗКЛЗ, 1-й клас
Воробєй В'ячеслав Михайлович - КПС Ан-2, 1-й клас
Воробєй В.М., П'ятак С.О., Рядчиков О.М., Дубровський В.В.


вторник, 14 января 2014 г.

* * *


Підкорити небо багато хто з майбутніх пілотів мріяв ще з юних років. Першою сходинкою на цьому шляху були зайняття авіамоделізмом, де досягались неабиякі результати.
Це була гарна школа перед здобуттям омріянної і такої відповідальної професії льотчика. Адже і пасажирські і вантажні перевезення, і АХР вимагали знань, витримки, фізичної витривалості.
Достойна праця на благо Батьківщини, свого району увінчувалась почесними нагородами і довірою громадян, коли льотчики обирались депутатами Чернігівських обласної та міської Рад.

Варламов Анатолій Олександрович

ВАРЛАМОВ Анатолій Олександрович
Варламов А.О.
Варламов А.О. вітає  командування льотного загону з отриманням допуску до перевезень пасажирів. 1985 р. Зліва направо: Петрунь О.І. - 2-й пілот, Варламов А.О. - командир літака, Мамров Є.О. - командир льотного загону.
Командир 1-ї авіаескадрильї Бардаченко І.Г. вітає екіпаж Варламова А.О з першим самостійним вильотом разом з пасажирами
На оперативній точці: авіатехніки Богданович М. (у центрі) та Серебреников М.
Середин. 80-х рр. ХХ ст.

Волощук Олександр Федорович


ВОЛОЩУК Олександр Федорович (1.01.1948 – 8.09.1978). Народився у м. Денау Сухардарїнська область (Узбекистан). У 1964 – 1966 рр. – керівник гуртка авіамоделістів Денауського будинку піонерів і на станції юних техніків. У 1970 р. – проходив виробничу практику у службі зв’язку Ленінабадського об’єднаного авіазагону, де пізніше працював радіотехніком служби перевезень третього класу. У цьому ж році став кандидатом в майстри спорту по авіамоделізму. 1971 – 1972 рр. працював авіатехніком четвертого розряду по спецобладнанню літаків цеху №2 АТБ об’єднаного авіазагону м. Душанбе. З липня по жовтень 1972 р. працював помічником командира авіаескадрильї по стройовій та фізичній підготовці Вовчанського авіаційного училища льотчиків ДТСААФ. Листопад – грудень 1972 р. – технік засобів зв’язку та авіаційний технік Білгородського авіаспортклубу ДТСААФ. З вересня 1973 р. по травень 1974 р. навчався в  Краснокутському льотному училищі цивільної авіації. У Чернігівському ОАЗ почав працювати з червня 1974 р. на посаді другого пілота літака АН-2. В 1976 році – командир літака АН-2. Виконував пасажирські перевезення, авіахімічні роботи, лісопатрулювання. Переможець соціалістичного змагання у 1977 році, налітав понад план 135 годин і опрацював з повітря 5 тис. га сільгоспугідь, зекономивши при цьому 1,8 тони авіа ГСМ. Учасник виставки досягнень народного господарства УРСР. В цьому ж році був нагороджений почесною грамотою Чернігівського обласного комітету ЛКСМ України.
Волощук О.Ф. за штурвалом
 
 

Крылья Украины. - 1978. -  № 26 (13 июля)

Ванжула Леонід Іванович

 
      Народився 6 серпня 1937 року в с.Ракитне, Кременчузького району Полтавської області в родині робітника. У 1945 році розпочав навчання у Ракитнянській середній школі, у якій  закінчив 7 класів у 1952 році.  З дитинства він мріяв про небо, а тому з 1952 по 1955 рік навчався у Харківській школі ВПС, яку не закінчив у зв’язку з її ліквідацією.
 

У 1955 році він переїхав жити разом з батьками  до м.Сталінград, де працював на Сталінградському  тракторному заводі ім. Ф.Дзержинського  слюсарем. Одночасно Леонід Іванович продовжив навчання у Школі робочої молоді № 20, в якій він закінчив 10 класів у 1956 році.

В цьому ж році  його призвали до лав Радянської армії. Леонід Івановича направили у 76-у школу військових операторів м.Самбор Дрогобицької області, Прикарпатського військового округу. Служба в армії врешті-решт дала можливість виконати мрію дитинства, за власним бажанням його направили на навчання у 10 Військово-авіаційне училище початкового навчання льотчиків у  м. Кременчуг. Політвідділом 10 ВАУПНЛ його прийняли кандидатом у члени КПРС в 1958 році. Після закінчення училища його відправили  для подальшого навчання  в Кіровоградське Вище військове авіаційне училище льотчиків.

Після закінчення училища у 1960 році  він, як і більшість випускників військових училищ попав під скорочення  війсково-повітряних сил СРСР , яке проводилося у часи керівництва М.С.Хрущьова. Потрібно було знайти себе у мирній  професії. Тому Леонід Іванович пройшов  спеціальний курс Бугурусланського льотного училища Цивільного флоту СРСР та рішенням екзаменаційної комісії від  25 вересня 1961 року  йому була присуджена кваліфікація  пилота ІV класу ГВФ. 

З цього року розпочалася його трудова діяльність у чернігівському авіаційному отряді в Количівці. Хоча Леонід Іванович мріяв про «велике» небо та військові літаки,  життя продовжувалося  і він чесно виконував свій обов’язок  у «малій» авації на старих добрих АН-2. Він виконував завдання по перевезенню людей та грузів, по обробці полів гербіцидами та отрутохімікатами.

Згодом  Ванжула Л.І. стає керівником екіпажу, а потім і командиром льотної ланки . За сумлінну працю та високі показники у роботі по виконанню соцзобов’язань   та на честь 50 –річчя створення СРСР  його нагородили грамотою, а 29 грудня 1972 року  орденом Знак Пошани. У 1973 році Леоніда Івановича обирають депутатом Чернігівської  міської ради .

Але рідні та близькі згадують його, перш за все як порядну, добру, оптимістичну людину. Він дуже любив гарну українську пісню, любив  порибалити на красуні Десні.

На жаль, доля подарувала йому коротке життя. У 1973 році Л.І.Ванжула помирає у віці 36 років, причину смерті пов’язували з його професіональною діяльністю. Після смерті піклування про його двох синів лягає на плечі його вірної дружини Надії Миколаївни. Побралися вони ще коли Леонід Іванович навчався в училищі, а Надія Миколаївна , як молодий спеціаліст працювала поваром у курсантській їдальні. Вони покохали один одного і щасливий молодий курсант казав, коли народився його первісток-син Ігор: «Я буду ще молодий, а в мене будуть дорослі діти».  Через півтора років у родині народився другій син – Сергій. Обидва сини  отримали вищу освіту, відбулися у професійному та особистому житті, мають родини, ростуть онуки.  І хоча давно вже немає з ними поруч батька – кожен рік у поминальні дні та у день смерті, вони приходять до його могили. Вони вже  давно його  «переросли» і згадують людину , яка дочасно пішла за обрій життя, батька, якого так не вистачало їм у жіттєвій толоці і якого вони пам’ятають і люблять.

Курсант першого курсу Кременчузького військового училища
Перший самостійний виліт 1957 р.
Практичні заняття у Кременчузькому військовому училищі 1957 р.
(Ванжула Л.І. - другий праворуч)
Навчальні польоти під час перебування у літніх лагерях. 1958 р.
Ванжула Л.І. (другий праворуч) - курсант Кременчузького військового училища
Випускник Кременчузького військового училища 1958р. Ванжула Л.І.
Молодший сержант Ванжула Л.І. 1958 р.
 Ванжула Л.І. - зліва, Володимир Моїсеєнко - справа. Квітень, 1965.
 АХР Бобровицький район




 


 
Депутат Чернігівської міської ради Ванжула Л.І. 1973 р.